Рішення Верховного Суду по адміністративній справі №160/2592/23 від 05 лютого 2025 року викликало жваву дискусію та навіть обурення суспільства і для цього є підстави.
Колегія суддів зробило декілька резонансних висновків, що становлять правову позицію Верховного суду. Порушення правил проведення ВЛК не впливає на думку суддів на послідуючу мобілізацію, яка за висновком суду є незворотною.
Ми поспілкувались з керівницею ГО «Ліга українських правозахисників» адвокаткою Юлією Сегедою.
1. Як ви оцінюєте аргументи Верховного суду?
Я не погоджуюсь із рішенням суддів Верховного суду бо воно не відповідає на мій погляд базовим принципам судового захисту порушеного права.
Стаття 55 Конституції України визначає основи можливостей захисту права та проголошує право кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Права та законні інтереси захищаються шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів.
Такий підхід відповідає й ідеям, закріпленим Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції, що має назву «Право на ефективний засіб юридичного захисту», закріплює що «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також наголошує на необхідності оцінки ефективності обраного зацікавленою особою способу захисту. Зокрема, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Рішення суду, яке ми обговорюємо не дає людині, права якої порушені ефективного засобу юридичного захисту.
Фактично Верховний суд переклав на людину, права якої порушені тягар вчинювати ще дії або чекати від інших органів дії щоб відновити його право. Це неправильно бо тоді нащо рішення суду та ще й найвищої інстанції, якщо після нього треба очікувати інших дій органів влади держави та сподіватись на те що вони будуть… а якщо не будуть… що далі? Знов суд? І так по колу? Це відсутність ефективного способу захисту.
Зверніть увагу, що людина, яка звернулась до суду був мобілізований без ВЛК в березні 2022 року. Звернутись до суду військовослужбовець зміг тільки у 2023 році. Ми маємо розуміти що у військовослужбовців доступ до правосуддя значно ускладнений. Рішення суду першої інстанції винесено 06 травня 2024 року. Цим рішенням вимоги позивача задоволені, судом вирішено протиправним дії щодо призову, військову частину зобов’язано звільнити його військової служби. Апеляційна інстанція 06 серпня 2024 року залишила рішення в силі.
І ось колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного суду постановою від 05 лютого 2025 року відібрала у людей сподівання на справедливість та ефективний захист порушеного права.
У цій справі Верховний суд констатує що у спірних правовідносинах порушеним є право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації.
Потім Верховний суд зазначає що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який в подальшому застосовано судами обох інстанцій за наслідками розгляду справи, – звільнення з військової служби – є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.
Ні, він є, на мій погляд, ефективним. Бо якщо порушений порядок призову, то незаконним є наказ про мобілізацію, наказ про зарахування до особового складу військової частини і так далі… То ж звільнення з військової служби саме і є належним способом захисту.
В цьому ж випадку що має зробити військовослужбовець? Чекати чи направить його ВЧ на обстеження та ВЛК? А якщо ВЧ цього не зробить? Що він має зробити? Продовжувати воювати та знов звертатись до суду? Це ефективний спосіб? А чи є взагалі у нього можливість доступу до правосуддя коли він військовослужбовець?
2. На що впливає це рішення? У ВС кажуть, що це не зразкова справа, та навіть якщо і так, таке рішення вплине на рішення місцевих судів у схожих справах?
Це рішення впливає перш за все на зниження довіри до судової системи.
Крім того це рішення впливає на загальне ставлення до захисту країни. Адже люди захищають країну та людей і сподіваються що вони гинуть за те, щоб їх нащадки жили в правові державі. Пункт 56 рішення Верховного суду не дає нам шансу на справедливість. «Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.» Правовий тупик… І саме так сприймається це рішення. Всім незаконно мобілізованим нема шляху захисту порушеного права та відновлення права, бо порушення їх права Верховний суд констатував як «незворотнє».
Це рішення однозначно вплине на рішення судів в аналогічних справах.
Більш того, це рішення вплине на дії ТЦК і особливо це рішення вплине на збільшення недовіри до процесу мобілізації.
3. Коли все ж таки відбувається призов з порушенням, або вже відбувся, що робити такій людині в цій ситуації?
Я думаю що позивачу в цій справі треба надати доступ до правової допомоги та звернутись до Європейського суду з прав людини. На мій погляд це рішення Верховного суду порушує права людини.
Всім іншим, хто незаконно мобілізований все рівно не залишається іншого варіанту як звертатись до суду бо саме судова система покликана розглядати спори, іншого варіанту у нас немає. У відповідності до сталої практики адміністративного суду касаційної інстанції визначальною обставиною було наявність чи відсутність можливості відновлення становища яке існувало до прийняття спірного акту суб’єкта владних повноважень. Нажаль, це рішення колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного суду, на мій погляд, суперечить основній меті судочинства – захист порушених прав і законних інтересів та їх відновлення.
Повний текст рішення ВС за посиланням: