«ДЕРЖАВА МАЄ АБО ЗАХИСТИТИ ЛЮДИНУ, АБО ДАТИ ЇЙ МОЖЛИВІСТЬ ЗАХИСТИТИСЬ САМІЙ»
Інтерв’ю з Юлією Сегедою, адвокаткою та керівницею ГО «Ліга українських правозахисників» для
Коаліція “Дніпропетровщина 1325”
Юлія Сегеда – адвокатка з Дніпра, правозахисниця, керівниця громадської організації «Ліга українських правозахисників». Вона спеціалізується на захисті прав дітей і допомозі постраждалим від насильства, представляє потерпілих у судах, консультує громадські ініціативи й проводить навчання для фахівців/чинь. Її професійна позиція ґрунтується на поєднанні юридичної практики, соціальної підтримки та адвокації державних стандартів реагування.Організація, яку очолює Юлія, займається правовим супроводом родин у складних життєвих обставинах, допомагає постраждалим жінкам і дітям, розвиває партнерські програми з місцевими службами та міжнародними фондами.
«МИ МАЄМО ПРАЦЮВАТИ ЯК ОДНА СИСТЕМА»Адвокатка переконана, що домашнє насильство – це не приватна справа, а виклик для держави.
«Домашнє насильство було, є і, на жаль, буде. Ми маємо створити систему, у якій постраждала особа отримає допомогу, зможе вийти з кола насильства й відновити життя. Для цього потрібно, щоб усі – поліція, медицина, освіта, соціальні служби – діяли злагоджено», – пояснює вона
Юлія зазначає, що в Україні ухвалено необхідні закони – про запобігання та протидію домашньому насильству, ратифіковано Стамбульську конвенцію. Але їхні норми часто залишаються декларацією через брак практичної взаємодії між суб’єктами.«Ми живемо у постійних викликах – від пандемії до війни. Люди втратили житло, роботу, стабільність. Це підвищує рівень агресії в суспільстві. Кількість звернень зростає, але зростає і довіра – це означає, що система може працювати, якщо справді відповідати на потреби людей», – розповідає Юлія
«ПОСТРАЖДАЛИМ ПОТРІБНІ ПОРУЧ ФАХІВЦІ/ЧИНІ»
На думку Юлії, одним із головних недоліків системи є відсутність гарантованого доступу постраждалих до адвокатів.«За Кримінальним процесуальним кодексом адвокатську допомогу автоматично отримує підозрюваний. Потерпіла ж має сама знайти юриста і пройти бюрократичні кроки. Багато хто цього не робить. За статистикою, адвокати представляють постраждалих лише у 5–7 відсотках випадків. Людині потрібен фахівець, який допоможе зрозуміти, що відбувається, і стане її голосом у системі», – пояснює правозахисниця.
Адвокатка наголошує, що держава має забезпечувати безоплатного адвоката для потерпілих чутливих категорій автоматично, без додаткових процедур, особливо в справах де потерпілим визнана дитина та потерпілим від злочинів проти статевої свободи та недоторканості.
«ДИТИНА-СВІДОК – ЦЕ ТЕЖ ПОСТРАЖДАЛА ДИТИНА»Юлія Сегеда спеціалізується на справах, пов’язаних із дітьми, і нагадує: дитина, яка стала свідком насильства, теж потребує захисту.
«Закон визначає: дитина є постраждалою, якщо вона або зазнала насильства, або стала його свідком. Але тривалий час система ніби не помічала таких дітей. Вони переживають сильну травму, навіть якщо насильство не спрямоване безпосередньо на них», – наголошує правозахисницяУ червні 2024 року Дніпропетровська область приєдналася до пілотного проєкту «Правосуддя, дружнє до дитини». Це передбачає особливий формат спілкування з дітьми під час слідчих дій, створення спеціально облаштованих «зелених кімнат» та підготовку фахівців.
«Це важливий крок. Ми тільки на початку шляху, але такі підходи допоможуть уникати повторної травматизації дітей», – розповіла правозахисниця
«БЕЗПЕЧНІ МІСЦЯ ПОТРІБНІ НЕ ЛИШЕ В МІСТАХ» Адвокатка звертає увагу на проблему відсутності достатньої кількості притулків і кризових кімнат, особливо в громадах.«Поліція може приїхати на виклик, але куди повезти жінку з дитиною, якщо в громаді немає безпечного місця? У великих містах є кілька кризових кімнат, але цього катастрофічно мало. Більшість утримується за кошти донорів. Так не має бути. Притулки повинні фінансуватись із місцевих бюджетів», – наголошує Юлія
Також адвокатка підкреслює, що безпечний простір дає людині час відновитись, отримати медичну, психологічну і юридичну допомогу.
«БЕЗ РОБОТИ З КРИВДНИКАМИ НАСИЛЬСТВО НЕ ЗМЕНШИТЬСЯ»Юлія Сегеда стверджує, що в Україні потрібно скрізь впроваджувати програми для осіб, які вчиняють насильство.
«Там, де такі програми діють, результати очевидні: поліція рідше виїжджає до тих самих родин. Це означає, що профілактика працює. Програми мають охоплювати всі громади – не лише обласні центри», – запевняє правозахисниця.
«МАРИНА ЗВЕРТАЛАСЯ ПОНАД ТРИДЦЯТЬ РАЗІВ. ЇЇ НІХТО НЕ ПОЧУВ»Одним із найгостріших прикладів Юлія називає справу Марини – жінки, яка понад тридцять разів зверталася до поліції через домашнє насильство, але не отримала допомоги.
«Вона та її донька два роки жили в страху. Під час чергового нападу Марина оборонялася, і нападник загинув. Тепер уявіть: після двох років бездіяльності системи жінку звинувачують у вбивстві. Суд першої інстанції її виправдав, але триває апеляція. Я хочу, щоб ця справа довела: людина має право захистити себе, якщо держава її не захистила», – переконує Юлія
«ЗАКОН СТАВ СИЛЬНІШИМ, АЛЕ СИСТЕМА НЕ ВСТИГАЄ ЗА НИМ»Після ратифікації Стамбульської конвенції в Україні набули чинності зміни до законодавства, які посилили захист постраждалих.
«У Кодексі про адміністративні правопорушення з’явилася стаття про сексуальні домагання. Також закон прямо забороняє “примирення” між постраждалою особою та кривдником. Це важливо, бо раніше соціальні служби часто просто мирили сім’ї. Тепер це заборонено. Але нам потрібно, щоб ці норми реально виконувались», – розповідає Юлія
«СИСТЕМА МАЄ НЕ ЛИШЕ РЯТУВАТИ, А Й ВІДНОВЛЮВАТИ»За словами Юлії, допомога постраждалим має виходити за межі екстреного реагування.
«Коли жінка опиняється в кризовій кімнаті, їй потрібна не тільки безпека. Треба допомогти стати самостійною – відновити документи, знайти роботу, оформити соціальні виплати, забезпечити навчання для дітей. У притулках має бути все необхідне, навіть комп’ютери, щоб дитина могла навчатися дистанційно. Це також частина права на гідне життя», – пояснює правозахисниця.
«МИ ПОВИННІ ПЕРЕЙТИ ВІД ГРАНТІВ ДО СТАЛОЇ СИСТЕМИ»Підсумовуючи, керівниця ГО «Ліга українських правозахисників» наголошує: держава має гарантувати сталість допомоги, а не покладатися лише на проєктну підтримку донорів.
«Громадські організації роблять велику справу, але працюють у межах грантів. Проєкт закінчується – і послуги зникають. Ми маємо зробити систему сталою, фінансування – регулярним. Притулки, програми для кривдників, соціальні послуги повинні бути в кожній громаді. Україна має довести, що людина в ній захищена. Держава має або захистити людину, або дати їй можливість захиститися самій. Це і є показник правової держави», – наголошує Юлія Сегеда.
У 2025 році ГО «Ліга українських правозахисників» під керівництвом Юлії Сегеди приєдналася до регіональної Коаліції “Дніпропетровщина 1325”, яка працює над впровадженням засад Резолюції Ради Безпеки ООН №1325 «Жінки. Мир. Безпека». Вона вбачає в цьому можливість об’єднати свій практичний досвід із ширшим правозахисним рухом.
«Коаліція “Дніпропетровщина 1325” – це середовище фахівчинь та фахівців, які прагнуть системних змін. Тут ми можемо поєднати зусилля влади, правоохоронної системи, громадського сектору. Для мене це можливість впроваджувати високі стандарти реагування на державному рівні», – каже Юлія.
Резолюція 1325 наголошує на участі жінок у миробудуванні, захисті прав людини та запобіганні насильству. В Україні її реалізація охоплює розвиток мережі допомоги постраждалим, залучення жінок до ухвалення рішень, підготовку кадрів для «правосуддя, дружнього до дитини», посилення безпеки громад тощо.
«Питання миру й безпеки – це не лише про фронт. Це про щоденну захищеність людей у громадах, у сім’ях, у школах. Саме це і є суть 1325», – підсумовує Юлія Сегеда.
Якщо ви або ваші близькі постраждали від насильства звертайтесь по допомогу:
за номером 102 або зверніться особисто до найближчого відділку поліції, щоб подати заяву.за номером 1547: Національна гаряча лінія з питань протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству. Працює цілодобово та безкоштовно.за номером 116-123: Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (з мобільного).за номером 0-800-500-335: Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (з мобільного або стаціонарного).за номером 0-800-213-103: Єдиний телефонний номер системи безоплатної праничої допомоги